Тлумацька міська громада
Тлумацький район, Івано-Франківська область

До 100-річчя ЗУНР

Сто років тому – наприкінці жовтня 1918 року – доживала свої останні дні Австро-Угорська монархія. Попервах імператор Карл І видав маніфест, яким заявляв, що імперія з двоєдиної монархії буде перетворена на федерацію народів. Проте процес розпаду Австро-Угорщини став некерованим: одна за одною проголошувалися незалежні держави, на її території виникали нові державні утворення. Однією з таких держав стала Західноураїнська Народна Республіка (ЗУНР).    

 

      ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКА НАРОДНА РЕСПУБЛІКА (ЗУНР) – утворена в листопаді 1918 року на західноукраїнських землях, що перебували в складі Австро-Угорщини. В жовтні 1918 поразка австро-німецького блоку в Першій світовій війні та національно-визвольний рух поневолених народів викликали розпад монархії Габсбургів на кілька незалежних держав. Наприкінці вересня 1918року у Львові сформовано Український генеральний військовий комісаріат (УГВК), який розпочав підготовку збройного виступу. В жовтні головою УГВК було призначено сотника Легіону Українських січових стрільців Д.Вітовського. 18–19 жовтня 1918 року у Львові на конституанті (зібранні) українських депутатів австрійського парламенту, послів (депутатів) галицького і буковинського крайових сеймів, представників національних політичних партій Галичиний Буковини, духовенства і студентства утворено Українську національну раду (УНРада; див. Українська національна рада ЗУНР), яка стала політичним представницьким органом українського населення Австро-Угорщини. 19 жовтня, згідно з правом народів на самовизначення, УНРада проголосила Українську державу на всій українській етнічній території Галичини, Буковини й Закарпатської України, обрала президентом Ради Є.Петрушевича та вирішила виробити демократичну конституцію.

      31 жовтня у Львові стало відомо про приїзд до міста Польської ліквідаційної комісії, що мала перебрати від австрійського намісника владу над краєм, приєднавши його до Польщі. Австрійський намісник Галичини генерал К.Гуйн відповів відмовою на вимогу УНРади передати їй повноту влади.

      31 жовтня УГВК за підтримки УНРади ухвалив здобути владу в краї збройним шляхом. У ніч на 1 листопада стрілецькі частини на чолі з Д.Вітовським взяли під контроль найважливіші установи Львова та більшості повітових міст краю (див. Листопадова національно-демократична революція в Галичині 1918).

       9 листопада УНРада утворила тимчасовий виконавчий орган влади – Державний секретаріат Західноукраїнської Народної Республіки на чолі з К.Левицьким.

      13 листопада затверджено конституційні засади нової держави – "Тимчасовий основний закон про державну самостійність українських земель бувшої австро-угорської монархії", відповідно до якого вона одержала назву Західноукраїнська Народна Республіка (див. Конституція Західноукраїнської Народної Республіки). Державний секретаріат перетворювався на уряд – Державний секретаріат ЗУНР. Визначено територію ЗУНР, що обіймала українські етнічні землі – Східну Галичину, Буковину й Закарпаття (70 тис. км²) із населення у 6 млн осіб. Затверджено держ. герб (золотий лев на синьому тлі; згодом – тризуб) і прапор (блакитно-жовтий), а також державну печатку. Етнічним меншинам гарантувалися рівні з українським населенням права. Тимчасовий основний закон доповнений низкою законів, що регламентували державно-політичне та економічне життя республіки: закони про організацію регулярного війська – Української Галицької армії (13 листопада 1918р.); тимчасову адміністрацію (15 листоп.); тимчасову організацію судочинства (16 та 21 листопада); державну мову (1 лют. 1919р.); шкільництво (13 лютого); громадянство (8 квітня); земельну реформу (14 квітня); про сейм ЗУНР (16 квітня). Ліквідовано старі органи місцевої влади та управління й утворено нові: у сільських та містечкових громадах діяли громадянські й міські комісари з дорадчими "прибічними радами", що їх обирало населення; у повітах – повітові комісари й повітові національні ради. Почала здійснюватися аграрна реформа; було монополізовано виробництво та продаж основних видів промислової продукції (нафта, сірники та ін.) і продуктів харчування (борошно, сіль); оголошено 8-годинний робочий день та ін. Завдяки зовнішньополітичному активності уряду і УНРади відкрито посольства в Австрії, Угорщині й Німеччині, дипломатичні представництва в Чехословаччині, Канаді, США, Бразилії, Італії та інших країнах.

       Однак невдовзі УГА зазнала ударів з боку Польщі під час українсько-польської війни 1918–1919 р.р., а також Румунії й Чехословаччини. 11 листопада 1918р. румунські війська зайняли Чернівці, а згодом усю Буковину Північну. 21 листопада внаслідок прорахунку Начальної команди УГА польські частини опанували Львовом. Сфера дії органів державної влади ЗУНР на рубежі 1918–19р.р. фактично охоплювала лише частину території Східної Галичини. Уряд переїхав до Тарнополя (нині м. Тернопіль), а від кінця грудня УНРада і уряд ЗУНР перебували в Станіславі (нині м. Івано-Франківськ). 4 січ. 1919р. сформовано новий уряд на чолі з С.Голубовичем і створено виділ УНРади (9 осіб) під кер-вом Є.Петрушевича.

        1 груд. 1918 року делегація УНРади й Директорії УНР у Фастові підписали попередню угоду про об'єднання ЗУНР і Української Народної Республіки, остаточно схвалену вищим органом держави 3 січня 1919р. 22 січня в Києві відбулося урочисте проголошення Акта злуки ЗУНР і УНР. Згідно з законом "Про форму української влади", ухваленим Трудовим конгресом України, ЗУНР дістала назву Західна область Української Народної Республіки. Проте внаслідок складної міжнародної й внутрішньої ситуації об'єднання двох укр.аїнських держав не було завершене – у червні 1919р. виділ УНРади та Державний секретаріат ухвалили закон про передання повноти військової та цивільної влади в Західні області УНР диктаторові Є.Петрушевичу, який утворив Колегію головноуповноважених і Військову канцелярію, що виконували його вказівки.

         16–18 липня 1919р., зважаючи на посилений польський наступ, бригади УГА, Є.Петрушевич та Колегія перейшли через р. Збруч (прит. Дністра) у Правобережну Україну, де перебували в Кам'янці-Подільському та його околицях. В листопаді 1919р. Є.Петрушевич із оточенням виїхав до Відня. 25 липня 1920р. було утворено закордонний галицький уряд (уряд диктатора ЗУНР). 14 березня 1923р. Антанта на пропозицію спеціальної комісії Ради послів визнала Східну Галичину територією Польщі за умови надання їй автономії. 15 березня 1923р. еміграційний уряд ЗУНР оголосив саморозпуск і Є.Петрушевич склав повноваження. Було розпущено всі органи й установи, дипломатичні представництва й місії ЗУНР, що означало остаточне припинення її існування.

Комісари Українських січових стрільців. Зліва направо: Дмитро Вітовський, Микола Саєвич і Михайло Гаврилко. Дмитро Вітовський – один із організаторів «Листопадового чину», українського повстання в ніч із 31 жовтня на 1 листопада 1918 року, згодом – державний секретар військових справ ЗУНР.



« повернутися до списку новин