Пам'ять про Героя – жива!
Сьогодні нашому земляку Козаку Віталію Михайловичу виповнилося б 40 років, але 21 червня 2015 близько, 14 год. 10 хв., він загинув внаслідок мінометного обстрілу поблизу населених пунктів Авдіївка та Опитне Донецької області.
Віталій Козак народився 29 червня 1981 року у місті Тлумач.
Навчався:
- 1987 - 1996 рр. - Тлумацька ЗОШ І - ІІІ ступенів;
- 1996 - 1998 рр. - Івано-Франківська ЗОШ № 1 І - ІІІ ступенів;
- 1998 - 2002 рр. - Івано-Франківський приватний інститут права, економіки та будівництва, спеціальність – правознавство. Закінчив Міжнародний науково-технічний університет у Києві та здобув повну вищу освіту за спеціальністю "Правознавство"( 2004 р.)
Трудовий шлях:
Квітень 2000 - жовтень 2001 рр. - строкова служба в Збройних Силах України, у військовій частині м. Івано-Франківськ водієм і командиром відділення.
Працював в районному відділі УМВС України в області. З 11.09.2003 - 31.01.2004 рр. - проходив курси початкової підготовки при Національній академії Внутрішніх Справ (Львівський Інститут Внутрішніх Справ). 31.01.2004 - 29.07.2005 рр. - оперуповноважений Сектору Карного Розшуку Тлумацького РВ УМВС. 29.07.2005 - 23.12.2005 рр. - обліковець Тлумацького РВ УМВС. 23.12.2005 - 08.10.2007 рр. – інспектор-програміст Тлумацького РВ УМВС. 27.10.2009 р. звільнений з ОВС з вислугою 7 років, 7 місяців, 20 днів. За час служби отримав 2 грошові винагороди і подяку за доблесне несення служби. Останнє місце роботи Віталія - територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Тлумацького району.
Віталій був людиною з широким кругозором, любив походи в гори. Та найбільше він захоплювався бджолярством, любов до якого привив йому батько.
Спогади друга та бойового товариша Євгена: "Він був старший розвідник-радіотелеграфіст розвідувального взводу першого механізованого батальйону військової частини, сержант. Це була людина про яких кажуть: "З ним можна піти в розвідку". Я завжди міг розраховувати на його підтримку та дружню пораду. Між собою ми називали Віталіка Каспером, як добре чудовисько з мультика. І справді, він ніколи не був здатен на підлість, грубість чи хамство. Я радий, що мав за щастя з ним дружити".
Спогади колег: "Останнє місце роботи Віталія - територіальний центр соціального обслуговування району. У найважчі дні Революції Гідності, ризикуючи життям, Віталій мужньо відстоював сподівання людей на краще майбутнє. У лютому цього року пішов на фронт добровольцем. Не вберігся від чужої кулі в зоні АТО… Осиротіли батьки Віталія - Михайло Іванович та Орися Михайлівна, залишився без батька син Олександр. У наших спогадах він залишився як людина добра, витримана та надійна."
За матеріалами http://memorybook.org.ua/14/kozakvm.htm
