31-ша річниця прийняття Декларації про державний суверенітет України
6 липня 1990 року Верховна Рада УРСР ухвалила державно-правовий акт, що має велике історичне значення — Декларацію про державний суверенітет України.
Прийняття Декларації стало першим кроком до відновлення історичної справедливості та відродження української державності. Нею визнавалося право української нації на самовизначення.
Держава повинна була захищати й охороняти національну державність українців. Цей документ відкрив новий етап в історії нашого народу, проголосивши основні політичні, економічні, соціальні цілі та довгострокові перспективи розвитку Української держави.
Декларація складається з 10 розділів. Нею проголошено самовизначення української нації, народовладдя, принцип поділу державної влади на законодавчу, виконавчу і судову, територіальну цілісність України в межах наявних кордонів, економічну самостійність, виключне право народу України на володіння, користування і розпорядження національним багатством України, захист усіх форм власності в державі, гарантії екологічної безпеки і культурного розвитку. Ці базові положення лягли в основу законодавчих актів державного значення – Конституції, законів України.
В Декларації було визначено найбільш принципові позиції, які орієнтували народ на створення самостійної, правової держави, на розвиток демократії, всебічне забезпечення прав і свобод людини. Вона стала тією цінністю, яка об’єднала суспільство у непростий час визначення свого майбутнього. Територія України в Декларації проголошувалася недоторканною.
Однак прийнятий документ не одержав статусу конституційного акту. Українська РСР залишалася на той час у складі СРСР, тому міжнародні організації та країни світу не визнали її державну незалежність.
Та саме Декларація про державний суверенітет України стала основою для Акту проголошення незалежності України 24 серпня 1991 року, який разом з державним суверенітетом був підтверджений волевиявленням народу на Всеукраїнському референдумі в грудні того ж року.
