Надання відпусток у воєнний час
Чинним законодавством України передбачено державні гарантії права на відпустки працівникам. Тривалість, умови та порядок надання яких передбачені Законом «Про відпустки» від 15.11.96 р. № 504/96-ВР.
На період воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина відповідно до статей 43, 44 Конституції. Проте 24.03.2022 р. набрав чинності Закон «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 р. № 2136-ІХ. Цей Закон діє на весь період воєнного стану та припиняє чинність з дня його скасування або припинення, окрім ч. 3 ст. 13 Закону № 2136 (вона втрачає чинність із моменту завершення виплати державою, що здійснює військову агресію проти України, відшкодування заробітної плати, гарантійних і компенсаційних виплат працівникам).
1. Як надавати щорічну основну відпустку
Під час воєнного стану щорічні основні відпустки надаються за графіком, але з врахуванням обмежень, які запровадив Закон № 2136.
Закон № 2136 обмежує тривалість щорічної основної відпустки. Під час воєнного стану роботодавець може надати працівнику 24 к.дн. (ч.1ст.12Закону № 2136). Це не означає, що працівники, які мають право на щорічну основну відпустку більшої тривалості, втратять право на її частину, що перевищує 24 к.дн. Роботодавець надасть невикористану частину відпустки після завершення дії воєнного стану.
Таке обмеження стосується виключно щорічної основної відпустки. Усі ніші види відпусток можуть надаватися повної тривалості.
Закон № 2136 визначає особливості трудових відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій в Україні незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, у період дії воєнного стану (ст. 1 Закону № 2136). У Законі № 2136 не наведено інших уточнень або обмежень стосовно сфери поширення цього Закону. Отже, під час дії воєнного стану тривалість наданої щорічної основної відпустки не може перевищувати 24 календарних днів для працівників підприємств, установ і організації незалежно від галузевої належності. Тобто вказане обмеження поширюється на держслужбовців, посадових осіб місцевого самоврядування, педагогічних і науково-педагогічних працівників тощо.
2. Чи можна відмовити у щорічній відпустці
Також слід зазначити, що відповідно до цього Закону роботодавець може відмовити працівнику у наданні будь-якого виду відпусток (крім відпустки у зв'язку вагітністю та пологами та відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку), якщо такий працівник залучений до виконання робіт на об'єктах критичної інфраструктури або просить щорічну відпустку поза графіком.
На прохання працівника роботодавець може надавати йому відпустку без збереження заробітної плати без обмеження строку, встановленого частиною 1 статті 26 Закону «Про відпустки».
3. Чи компенсуються відпустки при звільненні.
Правила компенсації відпусток під час воєнного стану не змінилися, хоча для деяких працівників зменшилася тривалість щорічної основної відпустки, яку вони можуть використати.
При звільненні працівника роботодавець виплачує грошову компенсацію за всі невикористані дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину — особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А І групи (ст. 24 Закону про відпустки).
За бажанням працівника частина щорічної відпустки замінюється грошовою компенсацією. При цьому тривалість наданої працівникові щорічної та додаткових відпусток не повинна бути менше ніж 24 календарних дні.
4. Чи має право роботодавець відкликати працівника з щорічної відпустки.
Законом про відпусти передбачено, що роботодавець має право відкликати працівника виключно із щорічної відпустки. При цьому мають бути дотримані умови, визначені у ст. 12 Закону про відпустки:
відкликання з щорічної відпустки допускається за згодою працівника лише для відвернення стихійного лиха, виробничої аварії або негайного усунення їх наслідків, для відвернення нещасних випадків, простою, загибелі або псування майна підприємства з додержанням вимог частини першої цієї статті та в інших випадках, передбачених законодавством. При цьому у ч. 1 ст. 12 Закону про відпустки вказано, що основна безперервна частина щорічної відпустки має становити не менше 14 календарних днів.
Законом про відпустки не передбачено можливість роботодавця відкликати працівника із інших видів відпусток – зокрема, соцвідпустки на дітей (ст. 19 Закону про відпустки), «чорнобильсьскої» відпустки, відпустки учасникам бойових дій (ст. 162 Закону про відпустки) відпустки без збереження зарплати незалежно від підстав для її надання.
Отже, перервати, наприклад, відпустку без збереження зарплати можна виключно на підставі заяви працівника про достроковий вихід на роботу, тобто до закінчення відпустки без збереження зарплати. На підставі цієї заяви роботодавець готує наказ про внесення змін до раніше виданого наказу про надання відпустки без збереження зарплати, у якому змінює період і тривалість відпустки без збереження зарплати.
5. Відпустка без збереження зарплати через воєнний стан
На період дії воєнного стану скасовуються обмеження щодо 15-денного терміну надання відпустки без збереження заробітної плати за погодженням між працівником та роботодавцем. Це означає, що відпустка без збереження зарплати за ч. 1 ст. 26 Закону про відпустки може бути надана через воєнний стан у рамках дії цього воєнного стану або до його закінчення.
Зараз воєнний стан установлено до 23.08.2022 р. (Указ Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні від 17.05.2022 р. № 341/2022 затверджений Законом України від 22.05.2022 р. № 2263-IX.
Отже, відпустка без збереження зарплати через воєнний стан може бути надана у рамках періоду з 24.03.2022 р. по 23.08.2022 р.
Тлумацьке бюро правової допомоги
