У Тлумачі відкрили меморіальні дошки полеглим воїнам Івану Сапіжаку та Роману Круховському
Вітер війни по душах мете,
Пил від гармат на роки опадає,
Годинник життя безупинно іде…
Лиш пам'ять, лиш пам'ять усе пам’ятає.
В День Героїв, 23 травня, на території Тлумацького ліцею №1 відбулося відкриття меморіальних дощок випускникам навчального закладу: командиру гірсько-штурмової роти, старшому лейтенанту Івану Сапіжаку та колишньому міському голові Тлумацької ОТГ, солдату, гранатометнику стрілецької роти Роману Круховському, які героїчно загинули у війні з російським агресором, захищаючи рідну землю.
Неймовірний сум охоплює серце за кожним полеглим патріотом української землі. За кожним із новітніх Героїв України стоїть своя життєва історія, своя мрія, своя доля, свої плани майбутнє, які, на жаль, не здійснилися…
Відкриття розпочалось із виконання Державного Гімну України, а опісля побратими полеглих захисників Євген Крошняк та Руслан Євчук відкрили меморіальні дошки своїм побратимам.
Декани Тлумацькі о. Павло Дутчак (УГКЦ) та о. Василь Стадник (ПЦУ) помолилися за наших Героїв, відправили панахиду та освятили меморіальні дошки військовим-тлумачанам.
До присутніх звернулися міський голова Ігор Петрук, начальник 3-го відділу Івано-Франківського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, підполковник Іван Казаков, побратим Івана Сапіжака – Михайло Кавка, дружина покійного Романа Круховського – Ірина та його близький друг Ігор Мандар.
Схиливши у глибокій скорботі голови перед усіма загиблими Новітніми Героями України, учасники заходу вшанували їхню світлу пам'ять хвилиною мовчання та поклали квіти до меморіальних дощок Івану Сапіжаку, Роману Круховському та Віталію Козаку.
Ми закликаємо усіх сьогодні згадати Героїв, які віддали своє життя за наше з Вами майбутнє. Хай пам'ять про них згуртує нас, живих, дасть нам силу та волю, мудрість і наснагу для зміцнення власної держави на власній землі.
Холодний смуток душу охопив,
Дощем заплакав... Свічка догорає...
Він не дожив, не докохав, не долюбив...
Та праведна душа не помирає...
Вона тепер у світлому раю,
Вона тепер на небі вже, у Бога.
Поліг із честю воїн у бою,
Щоб ближче стала наша Перемога.
