ВІЛ (вірус імунодефіциту людини)

Дата: 04.12.2023 09:24

Кількість переглядів: 136

ВІЛ (вірус імунодефіциту людини) є однією з найбільших проблем охорони здоров’я. Однак, завдяки широкому доступу до ефективних засобів профілактики, діагностики та лікування, ВІЛ-інфекція перейшла в категорію хронічних захворювань, які піддаються лікуванню. ВІЛ-інфіковані можуть прожити довге і повноцінне життя, якщо своєчасно пройдуть курс лікування і будуть дотримуватися порад лікарів.

Потрапляючи в організм людини, вірус атакує Т-лімфоцити – клітини, що відповідають за розпізнавання чужорідних тіл та їхнє пригнічення. Т-лімфоцити бувають різними. Т4-лімфоцити або «хелпери» — це помічники, які допомагають боротися з інфекцією, – саме їх ВІЛ уражає найперше. Коли кількість Т4-лімфоцитів у 1 мкл крові сягає менше ніж 200 одиниць, людина отримує ВІЛ-позитивний статус і стає вразливою до будь-яких хвороб.

СНІД — це остання фаза розвитку ВІЛ-інфекції. Слово розшифровується, як синдром набутого імунодефіциту. Це означає, що імунна система людини практично втратила будь-яку здатність опиратися захворюванням. Захисні клітини більше не виробляються, а їхній запас критично знижується. В результаті навіть легка інфекція може стати для людини критичною.

Головне, що слід пам’ятати: між інфікуванням ВІЛ і розвитком СНІДу може пройти багато років безсимптомного перебігу. Якщо розпочати антиретровірусну терапію на ранніх етапах, можна підтримувати імунну систему та призупинити розвиток хвороби, поки вона не переросла в СНІД. Приймаючи терапію, можна жити з ВІЛ абсолютно повноцінно й щасливо аж до глибокої старості.

Перші симптоми та ознаки.

На ранніх стадіях ВІЛ, як правило, не має жодних симптомів. До появи перших видимих ознак може минути 7-10 років.

Шляхи інфікування.

Кожен повинен знати, як передається ВІЛ. Це дуже важливо як для здорових людей, так і для тих, хто живе з ВІЛ. Обізнаність допомагає долати соціальні упередження і стигму: люди перестають боятися торкатися ВІЛ-позитивних, обійматись з ними, співпрацювати, дружити, будувати стосунки.

Вірус передається наступними шляхами:

під час незахищеного статевого акту з ВІЛ-позитивною людиною;
ін’єкції спільною голкою (переважно під час приймання наркотичних речовин);
переливання донорської крові та трансплантація органів;
від матері до дитини при пологах та грудному вигодовуванні;
нестерильні інструменти в салонах тату, пірсингу, манікюру;
медичні інструменти в закладах охорони здоров’я, якщо на них були залишки крові ВІЛ-інфікованої людини.

ВІЛ не передається:

повітряно-крапельним шляхом (при чханні, кашлі, розмові);
через обійми, рукостискання, поцілунки, під час користування поручнями в громадському транспорті;
при спільному користуванні предметами побуту (посудом, постільною білизною, рушниками, туалетом);
через укуси тварин і комах.

Якщо ви знаєте, що у вашому оточенні є людина, яка живе з ВІЛ, не бійтесь з нею спілкуватись і не уникайте її!

Перебіг хвороби. У більшості людей після зараження ВІЛ не спостерігається жодних симптомів. Іноді через декілька днів після інфікування у невеликого числа заражених гостро з'являються ознаки: збільшення лімфовузлів, гарячка, слабкість, поява швидкоминучого висипу, головний біль, іноді серозний менінгіт тощо. Це має назву гострого ретровірусного синдрому. Ці ознаки за кілька тижнів минають самі собою. Проте наявність цього синдрому є передвісником швидкого перебігу ВІЛ-інфекції з можливістю іноді блискавичного розвитку СНІДу. У тих осіб, в яких не було гострого ретровірусного синдрому, безсимптомний перебіг хвороби після зараження може тривати декілька років.

Виділяють такі стадії ВІЛ-інфекції:

початкова або гостра ВІЛ-інфекція;
безсимптомна фаза (також відома як хронічна стадія або латентний клінічний період);
збільшення лімфатичних вузлів;
СНІД-асоційований комплекс (пре-СНІД);
термінальна стадія СНІДу.

Рекомендовано:

вести обережне статеве життя з використанням презервативів;
слідкувати за дотриманням стерилізації інструментів;
не використовувати повторно голки, шприці, леза;
перевіряти донорську кров на наявність вірусу.

Для дискордантних пар (пари, де один з партнерів – ВІЛ-позитивний) крім презервативів рекомендована доконтактна профілактика: приймання спеціальних препаратів ВІЛ-негативним партнером для зниження ризику передачі вірусу.

Навіть якщо у вас немає жодних симптомів і ви почуваєтесь добре – хоча б 1 раз на рік варто тестуватись на ВІЛ. Таким чином ви турбуєтесь про себе і своїх близьких.

Лікування ВІЛ-інфекції включає:

приймання антиретровірусних препаратів;
боротьбу з опортуністичними інфекціями (ті, що уражають людей з імунодефіцитами).

Що таке антиретровірусна терапія (АРТ)? Це терапія, яка пригнічує розмноження вірусу і зміцнює імунітет. АРТ – це спеціальні таблетки, які приймаються 1-2 рази на добу. Одна таблетка може містити кілька видів лікарських препаратів. Припинення або переривання АРТ призводить до активного розмноження вірусу ВІЛ та руйнування імунітету.

Якщо у вас виявили ВІЛ, дотримуйтесь правил лікування:

приймайте антиретровірусні препарати;
не переривайте терапію;
приймайте виключно ті дози препарату, які призначив лікар;
не змінюйте час прийому ліків;
регулярно здавайте аналізи для перевірки вірусного навантаження. Найшвидшим способом впевнитися в наявності чи відсутності ВІЛ в організмі – це виконання швидкого тесту.