70 років тому загинув полковник УПА, командир ВО-4 «Говерла» Микола Твердохліб «Грім»
Народився Микола Твердохліб у листопаді 1911 року в селі Петрилів Тлумацького повіту на Станіславівщині у заможній селянській родині Дмитра і Ганни Твердохліб. Майбутній повстанський командир був уже шостою дитиною в сім'ї. Змалку Микола виховувався в дусі патріотизму та національної свідомості. Зразком героїзму для юного націоналіста був приклад його старшого брата Данила Твердохліба, який боровся у лавах Української Галицької Армії, і загинув у 1919 р. під час українсько-польської війни. Колосальний вплив на Миколу справив і приклад батька, який був активним учасником місцевих осередків товариств «Просвіта» та «Сільський господар», і в умовах польського окупаційного режиму залишався вірним ідеям української незалежності.
Після успішного завершення навчання в Петрилівській школі, батько відправив Миколу на навчання до Станіславівської гімназії. Там, долучившись до громадського і національного життя, він став активним членом Пласту, а згодом й ОУН. Саме в період гімназійного навчання відбулося становлення особистості молодого провідника, - Микола Твердохліб став одним з чільних активістів ОУН на Прикарпатті. Закінчивши гімназію, Микола поступив у Станіславівську торгівельну школу, після випуску з якої був призваний до Війська польського.
По завершенні військової служби та навчання у школі підхорунжих, М. Твердохліб повернувся до Станіславова, де продовжив активну організаційну роботу в націоналістичному русі. У 1938 р. Микола розпочав власну справу – став власником крамниці господарських товарів. У магазині було створено пункт підпільного зв’язку та координаційний центр господарчого забезпечення.
Початок Другої світової війни став переломним ужитті Миколи Твердохліба. Спершу його було арештовано польською поліцією за обвинуваченням у нелояльності до польської держави, однак після поразки Польщі, з середини вересня 1939 р., він перейшов на нелегальне становище, проводячи інтенсивну роботу в українському підпіллі. З кінця 1939 р. по літо 1941 р. він, як і багато учасників націоналістичного руху, перебував в окупованій німцями частині Галичини, брав участь у військовому вишколі ОУН в м. Кракові. Тоді ж, за окремими свідченнями, він проходив вишкіл в одному з підготовчих таборів німецької розвідки – Абверу.
На початку радянсько-німецької війни Микола повернувся до Станіславова. Влітку 1941 р. він одружився з Ольгою Герасимович, донькою дяка Станіславівської єпархіальної церкви, і налагодив щасливе сімейне життя.
Восени 1942 р. на Волині було організовано перші відділи Української Повстанської Армії. Виконуючи завдання ОУН, на територію Волині для проведення військово-організаційної роботи та збройної боротьби прибув і Микола Твердохліб. Очолений ним навесні 1943 р. відділ в основному складався з колишніх учасників допоміжної поліції - шуцманів. У квітні 1943 р. цей підрозділ здійснив вдалий напад на містечко Горохів, захопивши велику кількість продовольства і амуніції та визволивши в'язнів місцевої тюрми. Навесні 1943 р. відділ «Грома» провів ряд сутичок з німецькими каральними та поліційними підрозділами; в одному з таких боїв молодий командир отримав поранення і був направлений на лікування додому.
Починаючи з середини 1943 р., на теренах Галичини відбувалося формування загонів Української Народної Самооборони, а фактично УПА. Тому очевидно, що М. Твердохліб повернувся у Станіславів не лише для того, щоб залікувати поранення, але й виконати важливе організаційне завдання. Недовго побувши в колі сім'ї, Микола влітку 1943 р. назавжди перейшов у підпілля.
У 1944 р. долі Миколи Твердохліба відбулися карколомні зміни, які вивели на історичну арену легендарного командира «Грома». 1 березня 1944 р. поручника М. Твердохліба було призначено командиром-інструктором вишкільної підстаршинської сотні старшинської школи УПА «Олені». Однак таланти «Грома» стали в нагоді не лише для підготовки старшинських кадрів, вони прислужилися для загального організаційного розвитку повстанського руху на Прикарпатті. Весною-літом 1944 р., в ході інтенсивних змін на радянсько-німецькому фронті, командування прагнуло успішно перейти фронт, зберегти і нагромадити сили та продовжити свою боротьбу проти радянського окупаційного режиму. У цей важливий час Головний командир УПА Роман Шухевич у липні 1944 р. призначив командиром Станіславівської Воєнної округи – 4 Групи «УПА-Захід» хорунжого Миколу Твердохліба -«Грома».
Змінивши на відповідальній посаді важкопораненного хорунжого Івана Бутковського - «Гуцула», молодий командир провів цілий ряд заходів, спрямованих на успішне виконання завдань визвольного руху. Протягом літа 1944 - осені 1945 років командиром було проведено цілісну реорганізацію Воєнної округи, яка з лютого 1945 р. отримала назву «Говерля». Сили ВО «Говерля» стали найчисельнішими у складі всієї УПА і налічували 36 сотень, близько 5,5 тисяч осіб. Водночас відбувалося й вдосконалення тактики повстанської боротьби. Зокрема відділи УПА дедалі активніше застосовували рейди, засідки, концентровані удари на важливі населені пункти.
Обійнявши найвищий військовий пост Карпатського краю, Микола Твердохліб продовжував брати безпосередню участь в організації та проведенні бойових акцій УПА.
У січні 1945 р. командир «Грім» очолив одну з найбільших операцій УПА – напад на гарнізон МВД у селі Космач. Повстанці в кількості близько 1200 осіб, оточивши зі всіх сторін населений пункт і заблокувавши важливу трасу Космач-Коломия, завдали карателям серйозних втрат.
Вміла організаційна та бойова діяльність Миколи Твердохліба не залишилася поза увагою Головного командування УПА та керівництва УГВР. Як наслідок, у лютому 1945 р. йому було присвоєно звання сотника, а на початку 1946 р. й звання майора. На початку 1945 р., М. Твердохліб також отримав значне підвищення і в структурі ОУН, - його було призначено воєнним референтом Карпатського обласного проводу.
Інтенсивне розгортання радянськими каральними органами протиповстанської боротьби, масовість і масштабність заходів, спрямованих на ліквідацію українського визвольного руху, змусили командування УПА змінити тактику своєї боротьби. На початку 1946 р. Р. Шухевич видав наказ про розформування великих відділів УПА і перехід у підпілля, діяльність невеликими групами-боївками. Значну частину відділів було розформовано й у складі ВО «Говерля», однак ще до 1947 р. там продовжували дії повноцінні сотні УПА.
Включно до 1950 р. радянські каральні органи арештували або ліквідували більшість керівників ОУН і УПА. Винятком не став й командир ВО «Говерля», а з 1949 р. референт служби безпеки ОУН Карпатського краю Микола Твердохліб - «Грім». Він був для енкаведистів особливо важливою ціллю, оскільки вважався одним з невловимих ключових діячів українського підпілля. Тривалий досвід і талант конспіративної діяльності, відчуття і вміння оминати небезпеку дозволили «Грому» стати одним з останніх провідників ОУН і УПА, що були виявлені МҐБ-НКВД. Потрібно підкреслити, що період 1946-1954 рр. став для «Грома» найважчим за весь час боротьби. На його плечі, зокрема, було покладено завдання забезпечення зв'язку і безпеки Проводу ОУН, члени якого у більшості переховувалися саме на теренах Карпат. Тривалий час йому це досить успішно вдавалося.
В останні роки життя М. Твердохліб разом зі своєю дружиною Ольгою Герасимович і побратимом Лукою Гринішаком - «Довбушем» перебував у глибокому підпіллі.
17 травня 1954 р. спецгрупа МҐБ на чолі з полковником Арсенієм Костенком оточила криївку «Грома». Між сторонами зав'язалася перестрілка, яку зупинили переговори. Становище повстанців було безвихідним. Знищивши всі документи, М. Твердохліб разом із дружиною застрелилися.
Загибель полковника УПА Миколи Твердохліба - «Грома» символічно завершила черговий героїчний період історії України – національно-визвольну боротьбу 1940-1950-х рр. Характерно, що через кілька днів після подій на горі Березовачка, 23 травня 1954 р. в Олеському районі Львівської області підступно було заарештовано Головного командира УПА генерала-хорунжого Василя Кука - «Леміша».
