Всесвітній день допомоги хворим на проказу
Всесві́тній день допомо́ги хво́рим на прока́зу відзначається щороку в останню неділю січня, починаючи від 1954 року. Засновано 1953 року французьким громадським діячем Раулем Фоллеро, який присвятив усе життя боротьбі з хворобою Хансена — проказою.
Метою Всесвітнього дня допомоги хворим на проказу є:
Звернути увагу на проблему не тільки медичної, але й широкої світової громадськості, органів адміністративного управління, громадських організацій, ділових кіл, благодійних фондів, релігійних громад і приватних осіб. Довести до відома суспільства, що проказа є виліковною хворобою. Ліквідувати дискримінацію щодо осіб з проказою та іншими тропічними захворюваннями, та членів їх сімей.
Всесвітній день допомоги хворим на проказу підвищує обізнаність про хворобу, яку багато людей вважають вимерлою. Основним девізом цього дня є боротьба з дискримінаційним ставленням до людей, хворих на проказу, надання їм усіх прав і можливостей для повноцінного життя, соціально-економічної реадаптації в суспільстві. У медичному плані ставиться завдання повної інтеграції лепрології в загальні служби охорони здоров'я.
Проказа – це забута тропічна хвороба, яка все ще зустрічається в понад 120 країнах. Щороку повідомляється про понад 200 000 нових випадків.
За даними ВООЗ у світі на лепру страждають близько 11 млн. людей, серед яких чоловіків утричі більше, ніж жінок. Діти більш чутливі до прокази, ніж дорослі. Щороку в останню неділю січня відзначають Всесвітній день допомоги хворим на проказу.
Проказа не належить до масових захворювань, однак у стародавні часи її побоювалися більше, ніж ми зараз побоюємося СНІДу.
У наш час проказа зустрічається переважно в тропіках і субтропіках. У районах із більш холодним кліматом вона рідкісна.
Хвороба поширена в Африці, Азії, Індії, Іспанії та Португалії, в країнах СНД та Кореї, на Філіппінах і в Японії, а також у країнах Південної та Центральної Америки.
Проказа (лепра, хвороба Гансена) – це хронічне інфекційне захворювання, що вражає переважно шкіру, периферичні нерви, слизову оболонку верхніх дихальних шляхів і очі.
Лепра виліковна, і лікування на ранніх стадіях захворювання дає змогу уникнути інвалідності. Люди з хворобою Гансена можуть продовжувати працювати і вести активний спосіб життя під час та після лікування.
Зараження проказою найбільш імовірне внаслідок тривалого й досить тісного побутового контакту. Збудник передається від хворої людини до здорової найчастіше з виділеннями з носа (під час кашлю, чхання), а також контактним способом. Зі 100 осіб лише в трьох розвиваються якісь ознаки, тобто хвороба не має великої заразності. Здорові люди, як правило, піддаються ризику лише в тому разі, коли в них порушено імунний статус.
Інкубаційний період хвороби триває близько 5 років. У деяких випадках симптоми можуть розвинутися протягом одного року, а в інших – до 20 років.
За всіх форм лепри на ранній стадії з’являються шкірні зміни. Травми і вторинні інфекції призводять до деформації кисті, втрати пальців і дистальних відділів кінцівок, можуть розвиватися сліпота, амілоїдоз. Хворі, які не отримали специфічне лікування, стають людьми з інвалідністю.
Хвороба характеризується різноманіттям клінічних проявів. Спочатку на тілі людини з’являються бурувато-жовті плями, особливо на обличчі, кінцівках, сідницях. Насамперед у хворого з’являється пляма на спині, зовсім нечутлива на дотик. Пізніше ці плями перетворюються на горбики та вузлики діаметром до
Обличчя хворого стає схожим на “лев’ячу морду” – зморшки та складки на обличчі поглиблюються, ніс потовщується, різко виступають надбрівні дуги. Брови та вії випадають. Хвороба може розвиватися і прогресувати до 15 років.
Чинниками, що можуть провокувати розвиток прокази, є низький рівень життя та санітарної культури, хронічні шкідливі захворювання – алкоголізм та наркоманія, часті вірусні інфекції. Також до факторів ризику відносять емоційні стреси, зловживання препаратами йоду та оперативні втручання.
Виявити хворобу можна тільки за допомогою лабораторної діагностики. Лікування здійснює тільки лікар.
Хворих ізолюють у спеціальних медичних закладах – лепрозоріях. Терапія хвороби тривала – не менше 3–5 років. Для лікування хвороби Гансена використовують системну лікарську терапію із залученням фахівців з ортопедії, офтальмології та неврології.
В Україні сьогодні фіксують поодинокі випадки прокази. Всі хворі направляються на лікування в єдиний спеціалізований медичний заклад – лепрозорій, розташований в Одеській області.
Профілактика цієї хвороби полягає в дотриманні санітарно-гігієнічних правил: треба часто мити руки, уникати подорожей в ті країни, де зафіксували лепру, щоб уникнути небажаних контактів з можливими носіями або хворими на проказу.
Лікар з загальної гігієни
Івано –Франківського районного відділу
ДУ «ІФ ОЦКПХ МОЗ»
Лідія ПОПОВА
